каяття
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | каяття́ | каяття́ |
| Р. | каяття́ | каятті́в |
| Д. | каяттю́ | каяття́м |
| З. | каяття́ | каяття́ |
| Ор. | каяття́м | каяття́ми |
| М. | каятті́ каяттю́ |
каяття́х |
| Кл. | каяття́* | каяття́* |
ка-я-ття́
Іменник середнього роду, відмінювання 6b.
Корінь: -ка-; суфікси: -я-тт; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: [kɐjɐˈtʲːɑ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- почуття жалю з приводу зробленого вчинку. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- церк. зізнання у своїх гріхах; сповідь. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ка́ятися, ка́яти «дорікати» Ж, ка́яння, каяття́, ка́яний «який розкаявся», ка́ятий «облаяний» Я, зака́ятися «заректися», пока́й «каяття» Нед, пока́йник Нед, покая́нник Нед], покая́ння, покая́нний, розка́ятися «визнати помилковість свого вчинку», розка́яння, розка́яний, спока́ятися «закаятися»; — рос. ка́яться, білор. ка́яцца, др. каяти, каятися, пол. kajać się, чеськ. káti se, словац. kajať sa, в.-луж. каć so, болг. ка́я се «шкодую; визнаю гріх», сербохорв. ка̏jати «мстити(ся)», сербохорв. ка̏jати се, словен. kájati «гудити», kájati se, стсл. каꙗти сѧ; — psl. kajati «гудити, дорікати, картати; карати; відплачувати», пов'язане з čena (<*koina) «ціна»; — споріднене з санскр. cáyatē «мстить, карає», авар. кāy «відплатити; каятися», čikayaṯ «хай розкається, покарає, помститься», kaеa- «відплата»; іє. *куōi- «відплачувати»; непереконливе виведення psl. kajati sę (Vaillant RES 22, 189—190) від займенника ka «як» (з питання типу «як я міг це зробити?»).— Фасмер ІІ 216; Преобр. І 303; Sławski II 22—23; Machek ESJČ 245; БЕР II 304; Skok II 15; ЭССЯ 9, 115—116; Bern. I 469; Pokorny 636—637.— Пор. ціна́.
Переклад ред.
| почуття жалю з приводу зробленого вчинку | |
| визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини | |
| зізнання у своїх гріхах; сповідь | |