знання
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | знання́ | знання́ |
Р. | знання́ | знань |
Д. | знанню́ | знання́м |
З. | знання́ | знання |
Ор. | знання́м | знання́ми |
М. | знанні́ знанню́ |
знання́х |
Кл. | знання́ | знання́ |
знан-ня́
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 7b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -зн-; суфікси: -а-нн; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА : [znɐˈnʲːɑ] (одн.), [znɐˈnʲːɑ] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- наявність відомостей та інформації про кого-небудь або що-небудь, набутих людиною у житті, обізнаність у чому-небудь. ◆ Його знання турецької мови вражали президента.
- тільки мн. сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі вивчення, дослідження, спостереження і т. ін. ◆ Здобуті людством знання повинні використовуватися для удосконалення і розвитку всього доброго.
- пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому. [≈ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
- наука. [▲ 4] ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
наявність відомостей та інформації про кого-небудь або що-небудь, набутих людиною у житті, обізнаність у чому-небудь | |
сукупність відомостей з якої-небудь галузі, набутих у процесі вивчення, дослідження, спостереження і т. ін. | |
пізнання дійсності в окремих її проявах і в цілому | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: знання
- Знання // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.