Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відм. однина (чол. р.) однина (жін. р.) однина (сер. р.) множина
Н. га́рний га́рна га́рне га́рні
Р. га́рного га́рної га́рного га́рних
Д. га́рному га́рній га́рному га́рним
З. га́рного (іcт.)
га́рний (неіст.)
га́рну га́рне га́рних (іст.)
га́рні (неіст.)
О. га́рним га́рною га́рним га́рними
М. га́рнім
га́рному
га́рній га́рнім
га́рному
га́рних

га́р-ний

Прикметник, відмінювання 1a. Вища ступінь — кращий, ліпший, рідко гарніший.

Корінь: -гарн-; закінчення: -ий.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Галочка в'яже квіточки, та які вміла, які знала, самих гарних наробила. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, «Щира любов», 1839 р. [СУМ-11] ◆ Сама Венеція, де я вже другий день, така гарна, що трудно описати. М. М. Коцюбинський, лист до В. У. Коцюбинської, 8 (21) травня 1905 р. [СУМ-11] ◆ Ой ялинка-деревце! // Ось тобі і те, і це. // Щоб ти гарною була, // Наче квітка розцвіла. М. Т. Рильський, «Пісня про ялинку» [СУМ-11]
  2. який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Тільки тепер усі побачили, який він був гарний, стрункий, широко-грубий — справжній красень. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 рр. [СУМ-11]
  3. приємний для слуху; милозвучний [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Яка гарна делікатна мелодія! І. С. Нечуй-Левицький, «В концерті», 1886 р. [СУМ-11]; ◆ Лисенко хоче в марті ставити оперету дитячу «Зима й весна», — дуже гарна музика, але страх трудна, страх! Леся Українка, лист до О. П. Косач, 23 січня 1894 р. [СУМ-11] ◆ Гарний сильний голос співав на воді. М. М. Коцюбинський, «Дорогою ціною», 1902 р. [СУМ-11]
  4. блискучий, ефектний [≈ 4][≠ 4][▲ 4][▼ 4] ◆ Часом людей тільки гарними словами вловляють, що ж то дією власною можна. Марко Вовчок, «Невільничка», 1864 р. [СУМ-11]
  5. який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення [≈ 5][≠ 5][▲ 5][▼ 5] ◆ Робота була така гарна, така чиста, колесо було так штучно зроблене, наче його зробив справжній майстер. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1892 р. [СУМ-11] ◆ Видання, щодо друку — дуже гарне, ясне, без помилок, а от щодо малюнків, то деякі вийшли не зовсім ясні, а деякі — і зовсім невдалі: обличчя замурзані, неясно виглядають з чорних медальйонів. Панас Мирний, лист до О. В. Коваленка, 4 квітня 1914 р. [СУМ-11] ◆ Вам сміх, мені гостинців в'язка. // Чи гарна моя казка? Л. І. Глібов, «Цуцик», 1891 р. [СУМ-11]; ◆ Вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Б. Д. Грінченко, «Украла», 1891 р. [СУМ-11] ◆  — Я «винайшов» дуже гарну польову стежку від млина ліворуч. Вільде, «Сестри Річинські», книга 1, 1955—1956 рр. [СУМ-11]
  6. який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий [≈ 6][≠ 6][▲ 6][▼ 6] ◆ Чи де бенкет, чи де обід. // Або весіллячко, родини, — // Такої гарної години // Ніколи не втеряю я [Муха]. Л. І. Глібов, «Муха й Бджола», 1864—1872 рр. [СУМ-11] ◆ [Білокінь:] Новину гарну привезла вам. Захар Мороз, «У садку молодому», 1945 р. [СУМ-11]
  7. про погоду, клімат і т. ін. [≈ 7][≠ 7][▲ 7][▼ 7] ◆ Все те сталось в теплу, гарну // Пообіднюю годину. Генріх Гайне, «Атта Троль» (1841) / переклад Лесі Українки, 1900 р. [СУМ-11] ◆ Був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним: сад, город, соняшники, й мак, і ниви за городом. Олександр Петрович Довженко, «Земля», 1930—1952 рр. [СУМ-11]
  8. про душевний стан [≈ 8][≠ 8][▲ 8][▼ 8] ◆ Вранці (коли тільки вечір провів не в гостях) встаю зовсім бадьорий, в гарному настрої. М. М. Коцюбинський, лист до Віри Коцюбинської, 23 червня (6 липня) 1909 р. [СУМ-11]
  9. у знач. ім. га́рне, -ного, с. те, що має позитивні якості, властивості, заслуговує схвалення [≈ 9][≠ 9][▲ 9][▼ 9] ◆ Ти дала мені багато гарного за цих 2 роки, внесла тепло й світло в моє одиноке життя (Коцюб., III, 1956, 184
  10. з позитивними моральними якостями (про людину) [≈ 10][≠ 10][▲ 10][▼ 10] ◆ — І гарний сей чоловік Грицько, коли б не пив (Мирний, І, 1954, 302) ◆ — Ну, значить, гарні комуністи, раз мій онук пішов до них (Сос, II, 1958, 429)
  11. який має досвід, знає свою справу [≈ 11][≠ 11][▲ 11][▼ 11] ◆ А коли б я схотів винести ту одежу на торг, де продають одежу гарні правці, то мене б засміяли (Коцюб., III, 1956, 277) ◆ Гарний розвідник,— казали товариші (Ю. Янов., І, 1958, 282)
  12. зразкової поведінки (про молодь, дітей) [≈ 12][≠ 12][▲ 12][▼ 12] ◆ Гарний син, тихий, роботящий (Ю. Янов., I, 1958, 232)
  13. розм. значний за кількістю або розміром [≈ 13][≠ 13][▲ 13][▼ 13] ◆ Випав гарний ливний дощ (Коцюб., І, 1955, 317)
  14. фам. сильний, значний [≈ 14][≠ 14][▲ 14][▼ 14] ◆ Побачив над собою занесену руку й почув такий гарний удар в тім'я, що випустив з рук каната й одразу ж загубив пам'ять (Ю. Янов., II, 1958, 83) ◆ Мати завжди давала, і завжди мала якісь гроші. Коли донька купувала авто, Мати вийняла з каси гарну суму, кажучи: «Доки живу, хочу тобі допомогти». Леся Лисак, «Маєтки…» // «Свобода», № 122, 28 травня 1977 р. Джерело — офіційний сайт газети «Свобода».
  15. розм. уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки кого-, чого-небудь [≈ 15][≠ 15][▲ 15][▼ 15] ◆ — Це справді знайшовся гарний давалець: роботи дає багато, а харч дає видавцем (П.-Лев., II, 1956, 250) ◆ [Храпко:] Так отакому вас навчають [у гімназії]? Гарному — нічого сказати… (Мирний, V, 1955, 136)

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Виявлена петля у шаблонах: Шаблон:спорідн

Етимологія ред.

Від гарний «хороший, красивий», ‹гарен«здатний, спроможний» Ж, ‹гарнюк«красень», гарніти, гарнішати, ‹безгарний› «надмірний, великий, незграбний», ‹згарний«здатний, мастак», зугарний «тс», ‹негарен«неспроможний» Ж, ‹невгарний«нездатний; противний, неприємний Ж», незугарний «тс»; — р. ‹гарный«весільний» (з укр.?), бр. ‹гарны→ be«хороший», п. (harny) «гарний, спритний» (з укр.), ‹herny› «тс», болг. харен→ bg «гарний», м. арен «тс»; — похідні утворення від пд.-др. *гаръ (чи *гарь) «данина для князя», збереженого в адвербіалізованому виразі ‹гарма-дарма«даремно» (‹гармо-дармо› «тс») і утвореного на основі дісл. (варязького) harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), harri «князь»; таким чином, значення «хороший» розвинулось на основі первісного значення «відібраний у данину» через проміжні значення «придатний у данину, добірний»; від укр. гарний походить молд. харник (рум. harnic→ ro) «працьовитий, старанний, діяльний; (заст.) гідний»; виведення від гр. χάρις→ el «краса, ласка, вдячність» (Потебня РФВ З, 104; Преобр. І 119; Фасмер І 394) необгрунтоване.— Мельничук Мовозн. 1969/1, 31—36-—Див. ще гарма-дарма.— Пор. безгар, гара, гарбати, гарувати, угара.Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад ред.

приємний зовнішнім виглядом тощо
який має позитивні якості або властивості
у знач. ім
з позитивними моральними якостями (про людину)
значний за кількістю або розміром
для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, зневажливої оцінки
який сприяє успіхові, пов'язаний з ним; вдалий

Джерела ред.