Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

ві́ль-но
Прислівник; незмінний.

Корінь: -віль-; суфікси: .

Вимова ред.

    • МФА: [ʋʲilʲnɔ
  • УФ: [в і́ л' н о]

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. присл. до вільний. ◆ Краю мій, моя ти батьківщино, На твоїх просторах все цвіте, Я не знаю іншої країни, Це людина вільно так росте «Сто пісень для молоді», 1946 р. // «25» ◆ Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. // «116» ◆ Вона й досі почувала себе героєм дня і трималась занадто вільно й задиркувато О. В. Донченко, «I», 1956 р. // «64)» ◆ Пішли трактори, вільніше стало на подвір'ї О. Т. Гончар, «I», 1954 р. // «519» ◆ Голубів на Горі ніхто не чіпав, не їв, вони.. вільновиводились, зграями літали над зеленою Горою С. Д. Скляренко, «Святослав», 1959 р. // «69»
  2. присл. Без почуття гніту, тривоги (про душевний стан). ◆ Дайте-бо, дайте зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук оддихнути П. А. Грабовський, «I», 1959 р. // «53» ◆ Одлягло від серця тривожне почуття, вільніше зітхнули дружинники А. І. Шиян, «Гроза..», 1956 р. // «36»
  3. присл. Легко, без зусиль (фізичних або розумових).◆ Високий випростався, вільно закинув товстий шкіряний чемодан у люк над коридором Євген Кротевич, «Вибр.», 1959 р. // «4» ◆ Латинський шрифт тепер уже вільно читали навіть бійці з нижчою освітою О. Т. Гончар, «I», 1954 р. // «226» .
  4. присудк. сл. Про наявність у когось часу, не зайнятого працею.◆ Я рада, що мені трошки вільніше, — вибігла до Прокопа, — стою, розмовляю з ним коло рундука Марко Вовчок, «I», 1955 р. // «133» ◆ — Ну, прощай же, — каже, — Варко! Якщо завтра тобі вільно буде, то я й завтра прийду Панас Мирний, «I», 1954 р. // «81»
  5. присудк. сл. Дозволено, не заборонено.◆ Що вільно панові, то не вільно Іванові Матвій Номис, 1864 р. // «№ 1005» ◆ Було їм вільно розмовляти Про всякії свої діла, І думати, і мізкувати — Яка душа, де, як жила І. П. Котляревський, «I», 1952 р. // «143» ◆ — Хіба йому не вільно інколи погуляти? Марко Вовчок, «VI», 1956 р. // «316»
  6. у знач. вигука, військ., спорт. Уживається як команда перестати стояти струнко або перейти зі стройового на вільний крок.

Синоніми ред.

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.