весілля
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | весі́лля | весі́лля |
Р. | весі́лля | весі́ль |
Д. | весі́ллю | весі́ллям |
З. | весі́лля | весі́лля |
Ор. | весі́ллям | весі́ллями |
М. | весі́ллі весі́ллю |
весі́ллях |
Кл. | весі́лля | весі́лля |
ве-сі́л-ля
Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -весіл-; суфікс: -л; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм. [▲ 1] ◆ У всі дні посту та періоди загальниць християни зобов’язані утримуватись від гучних забав, весіль, інших подібних заходів та участі у них. (з газети)
- бенкет з нагоди одруження. [▲ 2] ◆ Справляти весілля.
- збірн., розм. люди, присутні на святкуванні з нагоди одруження. [▲ 3] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
◆ бенкет ◆ люди
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: весілля
- Словник УЛІФ: весілля
- Весілля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.