білити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | білю́ | білив | біли́тиму | — |
| Ти | біли́ш | білив білила | біли́тимеш | біли́ |
| Він Вона Воно |
біли́ть | білив білила білило | біли́тиме | — |
| Ми | біли́м(о́) | білили | біли́тимем(о) | {{{4}}}мо |
| Ви | білите́ | білили | {{{4}}}те | |
| Вони | біля́ть | білили | біли́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | білячи́ | |||
| Дієприсл. мин. ч. | біли́вши | |||
| Безособова форма | [[біли}но|біли́}но]] | |||
білити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 13b.
Корінь: -біл-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bʲiˈlɪte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. ◆ А у нас хатина біла; Я й полола, я й білила Я. І. Щоголів
- доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці (полотно і т. ін.). ◆ Над Черемошем дівчата полотна та пряжі білють [білять], перуть, жартують та регочуться Марко Черемшина
- робити чистим, білим, умиваючись. ◆ Дівка Катерина личенько білила П. П. Чубинський
- робити блідим. ◆ Той легкий дим п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу Леся Українка
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| робити білим, покриваючи розчином крейди, вапна і т. ін. | |
| |
| доводити до білого кольору, вибілювати у воді і на сонці | |
| |
| робити чистим, білим, умиваючись | |
| робити блідим | |
| |