блідніти

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я бліднію́ блідні́в
блідні́ла
блідні́тиму  —
Ти блідні́єш блідні́в
блідні́ла
блідні́тимеш блідні́й
Він
Вона
Воно
блідні́є блідні́в
блідні́ла
блідні́ло
блідні́тиме  —
Ми блідні́єм (-є́мо) блідні́ли блідні́тимем(о) блідні́йм(о)
Ви блідні́єте блідні́ли блідні́йте
Вони блідні́ють блідні́ли блідні́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. [[{{{4}}}іючи|{{{4}}}і́ючи]]
Дієприсл. мин. ч. блідні́вши
Безособова форма

блід-ні-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідне дієслово доконаного виду — зблі́днути.

Корінь: -блід-; суфікси: ; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. розм., рідк. ставати блідним; бліднути. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Почало світати Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло Панас Мирний

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

ставати блідним; бліднути


Джерела ред.