безумний

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	безу́мний	безу́мна	безу́мне	безу́мні
Р.	безу́много	безу́мної	безу́много	безу́мних
Д.	безу́мному	безу́мній	безу́мному	безу́мним
З.	безу́много (іcт.) безу́мний (неіст.)	безу́мну	безу́мне	безу́мних (іст.) безу́мні (неіст.)
О.	безу́мним	безу́мною	безу́мним	безу́мними
М.	безу́мнім безу́мному	безу́мній	безу́мнім безу́мному	безу́мних

без-у́м-ний

Прикметник, відмінювання 1a.

Префікс: без-; корінь: -ум-; суфікс: -н; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [beˈzumnei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. який утратив розум; божевільний ◆ Тебе самого Безумним люди назовуть Т. Г. Шевченко
   1. який виявляє ознаки безумства; безтямний ◆ Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним В. М. Собко
   2. у знач. ім. людина, що втратила розум. ◆ Раз прийшов, там [у царя] танці, крики, Регіт, скоки і музики, Мов безумних дім великий І. Я. Франко
2. не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий ◆ [Руфін:] Тортури вічні готові [християни] обіцяти з легким серцем всім «грішникам» — так, наче бог їх кат, що присуди виконує безумні Леся Українка
   1. сповнений безумства (в 2 знач.) ◆ Ніколи не забути Софії того безумного вечора, коли вона каталася разом з ним на тройці, рискуючи кожної хвилини розбитися на смерть А. І. Шиян
3. перен. надзвичайно сильний, величезний ◆ Його опанувала безумна тривога І. Я. Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ?

Переклад

який утратив розум

який виявляє ознаки безумства

людина, що втратила розум

не виправданий розумом; нерозсудливий, безглуздий

сповнений безумства

надзвичайно сильний, величезний

Джерела

• Словник УЛІФ: безумний