атестувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | атесту́ю | атестува́в | атестува́тиму | — |
Ти | атесту́єш | атестува́в атестува́ла | атестува́тимеш | атесту́й |
Він Вона Воно |
атесту́є | атестува́в атестува́ла атестува́ло | атестува́тиме | — |
Ми | атесту́єм(о) | атестува́ли | атестува́тимем(о) | атесту́ймо |
Ви | атесту́єте | атестува́ли | атесту́йте | |
Вони | атесту́ють | атестува́ли | атестува́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | атесту́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | атестува́вши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | атесто́ваний | |||
Безособова форма | атесто́вано |
атестува́ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — заатестува́ти.
Корінь: -атест-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА : [ɐtestʊˈu̯ɑte] (одн.), [—] (мн.)
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- надавати кому-небудь якесь звання. А через півроку Колобродов умовив командування полку атестувати Солода і призначити йому в заступники ◆
- давати кому-, чому-небудь атестацію (в 2 знач.), характеристику. ◆ — Ти мені тоді добре атестував своє село Кучер
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
надавати кому-небудь якесь звання | |
давати кому-, чому-небудь атестацію | |