Калюжне
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | Калю́жне | — |
| Р. | Калю́жного | — |
| Д. | Калю́жному | — |
| З. | Калю́жне | — |
| Ор. | Калю́жним | — |
| М. | Калю́жному | — |
| Кл. | Калю́жне* | — |
Ка-лю́ж-не
Іменник, неістота, середній рід, прикметникова відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -Калюж-; суфікс: -н; закінчення: -е.
Вимова ред.
- МФА: [kɐˈlʲuʒne]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
Синоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від калю́жа, калу́жа Ж. калю́га Ж, Л, калю́жниця «(бот.) рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.», калу́жниця «(зоол.) «водяний жук, Hydrophilus» Ж, калю́жний, калю́жити «робити калюжі; бруднити, брудно щось робити», калю́житися «купатися в калюжі»; —рос. калю́жа́, калу́жа, ка́лу́га «калюжа; болото, драговина», білор. калю́га, калю́жына «калюжа», пол. kałuza, kałuż, ст. kaługa, чеськ. kaluž, kaluže, ст. kaluha, словац. kaluž(a), kalužina, сербохорв. ка̀љужа, ка̀љуга, словен. kalúža «тс.»; — psl. kaljuža, kaluža «калюжа»; щодо дальшої етимології погляди розходяться; можливо, пов’язане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»); Пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом пол. kal-eń «тс.»; досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблука, казерза, кадіб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177); реконструкція psl. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub—Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива. — Фасмер—Трубачев II 170; Sławski II 35—36; Brückner 214;Skok II 37; ЭССЯ 9, 126—127; Bern. I 475-476.
Переклад ред.
| Список перекладів | |